а коли зiйшов снiг залишилося скло i бетон
крiзь якi охололi дерева випростують пальцi
затуманений ранок вiдкрие свiй цирк-шапiто
i мармизи невиспаних мiст вiдмалюе на кальцi
всi дерева танцюють якийсь здичавiлий фокстрот
в зашкарублих руках затискають кубельця омели
пiдступають впритул до будинкiв роззявивши рот
видивляються рухи живих i зiтхання померлих
а коли зiйшов снiг залишились асфальти i скло
з-пiд яких жовтодзьобi ворони видлубують лiто
бо iз зерен весни несмiливе тепло проросло
й бiлопiнних мереживних яблунь розгойдуе вiти
десь на сонцi лiниво туркочуть сумнi голуби
одним оком завжди споглядаючи в небо безкрае
оживають мiста i у будь-яку пору доби
траси пахнуть пiском i смолою i пеклом i раем
а коли зiйшов снiг залишились бетон i асфальт
i ще пил i ще смог i ще мiднi дроти мiж стовпами
вiтер нiжно пощипуе iх мов музика свiй альт
у пустому концертному залi вивчаючи гами
мiж скульптурами з скла i бетону i мертвих людей
проповзе прослизне старий час довгохвостим пiтоном
проживи цю весну мов наступноi снiг не зiйде
поховавши тебе пiд асфальтом i склом i бетоном
(c) Лора
http://www.kmd.org.ua/