Тепер мені кажуть, що я повинен вибачитися за мою поведінку...
Цікаво....
Напевно, треба... Але...
Я не люблю, коли за столом починають обговорювати мої особисті погляди і переконання з насмішкою.
Я поважаю ваші переконання, і сподіваюся, що ви можете поважати і мої... Сподіваюся...
Мені неприємно, коли мене звинувачують в чомусь, в чому я не відчуваю своєї провини.
Вам щось незрозуміло? Запитайте!
Хоча, говорять: «Не умієш любити, не чекай любові».
Мабуть, не умію любити свою родину...
Тільки Бог здатний любити. Тільки у Церкві відчуваю себе удома.
Хочу до Царства, до Дому Батька.
Смерті жадаю! Смерті!