«Господи, у світлі лиця Твого підемо і в
імені Твоїм возрадуємося навіки» (Пс. 88).
Подія Преображення показує нам світло на особу Ісуса Христа. Про це ще говорить цар Давид у Псальмі: «Ти одягнувся величчю і красою, Ти - світлом наче ризою зодягнувся» (Пс. 104.1-2).
Сьогодні проводить нас Святе Євангеліє на сонячні вершини гори Тавору, де Христос переобразився: «Лице Його засяяло, як сонце, а одежа Його стала біла, наче світло» (Мт. 17.2). Псалмопівець Господній каже: «Господь - моє світло й моє спасіння: кого маю боятися? Господь - мого життя твердиня: кого маю страхатись?» (Пс. 27.1-2). Христос з'явився в оточенні святих пророків Іллі і Мойсея. Святий Тома пояснює причини появи Мойсея і Іллі на Таворі під час Преображення Ісуса.
1. Народ уважає Ісуса то за Іллю, то за Єремію, або за іншого пророка. Отож, на Таворі являються головні пророки, щоби стала очевидна різниця між паном і слугами.
2. Юдеї посуджували Ісуса, що ломить (порушує) закон, суботу, богохулить і т. д. Отже, поява законодавця Мойсея і ревного проповідника Іллі стає бичом на сліпоту народу і наклепи фарисеїв.
3. Мойсей вже був помер, а Ілля лишився живим, бо на вогняній колісниці піднісся до неба. А тут вони разом живі.
4. Апостоли мали навчитись від них, як голосити слово Христове між людьми; лагідно, як голосив Мойсей і ревно, як Ілля, бо так зображено їх у книгах Старого Завіту.
5. Вкінці обидвоє ці мужі служили вірно Божій справі і терпіли за це чимало. Отже, тепер своєю появою мали підтримати апостолів, що підупали дещо на дусі, коли Христос заповів їм терпіння й переслідування від ворогів.
читать дальшеПреображення Господнє належить до найбільш знаменних подій в земному житті Ісуса Христа. Своє Божество Ісус заховував під виглядом тіла, затаював свою славу перед людським оком, а на горі Тавор являється апостолам - ким справді був - тобто Богом. «Бога ніхто не бачив ніколи: Єдинородний Син, що в лоні Отця, той об'явив...(Ів. 1.18) І ми славу Його бачили, - славу Єдинородного від Отця, повного благодаті та істини» (Ів. 1.14).
Цим прославленням Ісус хотів зазначити, що хто слідуватиме за ним на Голготу, то йому на кінці важкої дороги розкриється незрівняне щастя - з терпіння зрине спасіння. Тож завдання людини - стреміти до звершеного переображення свого життя, щоби з хмарних земних низин завітати до світлих, небесних вершин, тобто до місця всякого добра.
Приклад. Відомий маляр Рафаель намалював Преображення Христа ось так: на образі є дві події: на верху гори щастя, а в домі велика нужда, страшне горе. В горішній частині являється Спаситель, підносячись над землею, довкола Мойсей та Ілля, що дивляться побожно на Нього. Від Ісуса розливається повнота небесного світла й підводиться навколо, як полум'я. Мерехтить Боже світло довкола голови Господа, блиск на Його одежі, що світить осліпляючою білою яснотою. Підносячи рамена й споглядаючи до небесного Отця, Ісус промовляє: «Отче, прослави Мене славою, що мав Я в тебе перше, ніж був світ» (Ів.17.5). Знову наступні слова: «Отче, прослави своє ім'я! І голос з неба злинув: «І прославив - і знову прославлю!... Не заради Мене ізлинув голос той, лише ради вас... Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе...» (Ів. 12.28-32).
Ісус, переобразившись перед своїми трьома учнями, так би мовити «притягнув» їх до небесного блиску свого Божества, одначе око людини не може знести цього блиску. Це бачимо на трьох учнях, які є разом на горі. Яків лежить лицем до землі, Петро відвертається від цієї ясної появи й не може відкрити очей, Іван тримає праву руку перед своїм зором.
А тепер погляньмо на другу подію, на земне горе, на важку недолю у стіп гори. Тут бачимо нещасну рідню, що приносить навіженого хлопця для одужання. На нього найшов дикий шал: кидається, рве, верещить, піниться, так що (ледве) годі батькові його втримати, а дві сестри в розпачі не знають, де шукати рятунку. Перед нами дві різні долі. На висоті (вгорі) - розкіш і щастя, внизу - злидні, відчай, вгорі - святий спокій, небесне світло, внизу - терпіння і біль. Як гарно - вгорі, як сумно - внизу. Отже, який можна зробити висновок із цієї картини Рафаеля? Вся історія й розвиток людства вказують на те, що людина прямує із печальної, скорботної недолі до зоряної небесної волі. Ця історія ставить нам троякий образ: райського чоловіка, який був, коли вийшов з руки Бога; борця, який повинен стати після упадку в гріх і переображеного, який буде по воскресінні. Райського бачимо в Адамі, борця – в пророці Іллі над Хоривом, преображеного - в Христі на Таворі.
Вже в самій природі маємо переміни - переображення, що схожі де в чому на сьогоднішню велику подію. Грядка троянд у березні й та сама грядка в липні, але є різниця! В березні нічого, тільки чорний помертвлений насип, з не дуже приємними запахами й нагими сіро-зеленими кущами. А в повноті літа величаво-граціозні квіти з пишними бутонами, що сповнюють увесь сад чудовими запахами.
Всяка рослина - це «верстат», у якому земні матерії «переображуються» в квіти. Нас, християн, часто засоромлюють, коли ми починаємо розмови про наше «переображення», яке буде у майбутньому житті. Але воно буде. Воно буде подібне до щасливого життя першого чоловіка: «Створив Бог чоловіка на свій образ і подобу, на образ Божий створив його, як чоловіка й жінку, сотворив їх. І побачив Бог, що все, що сотворив, було вельми добре. І взяв чоловіка та оселив його в райському саду, порати його й доглядати» (Пор. Бут. 1-2).
Преображення Спасителя - розрада й втіха в муках, бо це запорука, що горе й смуток не йдуть на марне. Голгота й Тавор стоять із собою в тісному зв'язку, бо зі страждань і терпіння мусить прийти спасіння.
Чоловік - борець, чоловік - трудівник, відроджений зміниться - переобразиться колись - по воскресінні.
Як розжарений вогнем метал, набирає колір вогню (залізо, вложене у вогонь, розпалюється, як вогонь), так небесний чоловік пройнятий Божим світлом та його ясним блиском. Цим світлом не тільки душа праведних переображена й насичена, але колись буде пройняте ним також воскресле тіло. «Всі праведники, - каже Спаситель, - засяють колись подібно сонцю...». Коли Мойсей сходив з гори Синай, діти Ізраїля не могли дивитися у його лице задля величного блиску. Коли Христос яснів у Преображенні на Таворі, учні схилили лице перед величним сяйвом. Яка ж щаслива доля чекає Божих дітей, коли вони в ясних одежах видаватимуть блиск при небесній гостині.
До цього великого щастя призначена наша душа й наше тіло, до цього щастя й цієї величності, що сяє на Таворі, про яку так висловився апостол Петро: «Господи, як добре нам тут бути!» Ось так у небесній країні - добре й щасливо, гарно й привітно. Господній псальмопівець Цар Давид каже: «Душа моя жадає Бога, Бога живого, коли бо прийду й побачу обличчя Боже?» (Пс. 42.3). Нам усім дуже добре бути сьогодні у нашому «Таворі» - у храмі (церкві) - оселі Бога живого, ось тут ми всі молимося і маємо особливу зустріч з нашим Богом.
«Одного в Господа прошу, одного я благаю: жити в домі Господнім по всі дні життя мого, щоб бачити красу Господню і віддаватись роздумам у Його храмі» (Пс. 27.4). Амінь.о. Іван Цінцірук
"Сівач", серпень 2008 Ч. 8 (107) рік 10