загрузаємо в осінь усі запобіжники знято
м’ясорубки клепсидр перемелюють час на пісок
нам удвох якось легше бо ми інтроверти вар’яти
нам у горлах ножами іще не прорізано зойк
мезозойської ери усіх попередніх народжень
загрузаємо в осінь вгортаємо плечі у дим
нам удвох якось легше бо ми нетривкі і тривожні
вибухаємо словом і сміхом як соком плоди
загрузаємо в осінь всі наші права рівноцінні
і вчимося мовчати бо тиша найкраща із мов
ти народжений влітку я взимку обоє осінні
нам удвох якось легше іти до останніх голгоф
(c) Лариса Радченко