100% католик
І знову в снах я бачу Тебе...
Вчора мені приснився сон...
Навіть не знаю, як його описати...
Ні, він не був страшним, він не був добрим...
Приснилося, що мені необхідно Тебе захищати...
Я приходжу на призовний пункт, і в черзі бачу безліч молоді, хлопці, дівчата...
Безліч людей похилого віку, ветеранів в смішних уповськіх шапках.
Ми стоїмо, говоримо між собою, посміхаємося, жартуємо...
Нікого Ти не звала, всі ми прийшли самі, оскільки знаємо, що Ти нам дорожче ніж повітря, що мрії про Тебе тьмарять наші власні мрії...
Сідає сонце...
Автобуси під'їжджають поволі...
В очікуванні ми граємо у волейбол...
Усмішки...
Тут мої друзі...
Ми всі розуміємо, що, можливо, ми останній раз разом...
Може вже завтра когось з нас не буде в живих, але немає печалі і страху, ми всі готові віддати свої життя за Твою свободу. Нам важливо, щоб Ти була! Щоб Ти була вічно! Щоб росли Твої діти, щоб чулися Твої пісні.
Підходить наш автобус. Сержант, що вже втомився, записує наші імена...
Ми відправляємося до Дніпра, на Лівому березі вже чутні кулеметні черги...
- Зброю вам видадуть при підході до фронтової смуги, - говорить сержант...
Автобус рушає...
Я прокинувся...
Уві сні, я готов був померти за Тебе, а в реальності, Ти від мене далеко...
Країна, яку я люблю... Країна, яку я ненавиджу...
Моя Україна...
Вчора мені приснився сон...
Навіть не знаю, як його описати...
Ні, він не був страшним, він не був добрим...
Приснилося, що мені необхідно Тебе захищати...
Я приходжу на призовний пункт, і в черзі бачу безліч молоді, хлопці, дівчата...
Безліч людей похилого віку, ветеранів в смішних уповськіх шапках.
Ми стоїмо, говоримо між собою, посміхаємося, жартуємо...
Нікого Ти не звала, всі ми прийшли самі, оскільки знаємо, що Ти нам дорожче ніж повітря, що мрії про Тебе тьмарять наші власні мрії...
Сідає сонце...
Автобуси під'їжджають поволі...
В очікуванні ми граємо у волейбол...
Усмішки...
Тут мої друзі...
Ми всі розуміємо, що, можливо, ми останній раз разом...
Може вже завтра когось з нас не буде в живих, але немає печалі і страху, ми всі готові віддати свої життя за Твою свободу. Нам важливо, щоб Ти була! Щоб Ти була вічно! Щоб росли Твої діти, щоб чулися Твої пісні.
Підходить наш автобус. Сержант, що вже втомився, записує наші імена...
Ми відправляємося до Дніпра, на Лівому березі вже чутні кулеметні черги...
- Зброю вам видадуть при підході до фронтової смуги, - говорить сержант...
Автобус рушає...
Я прокинувся...
Уві сні, я готов був померти за Тебе, а в реальності, Ти від мене далеко...
Країна, яку я люблю... Країна, яку я ненавиджу...
Моя Україна...
Nesna Слышал?
если просто подпеть " Веселі ,брате, часи настали"
...Я люблю.... и ненавижу тебя... (с)
мррр...
прочитала эту строчку в твоем посте и вспомнилась строчка из песни "Арии"... только и всего.
...я люблю Украину, я живу здесь, эта земля дарит мне Свет и Тень... а ненависть... нет ее во мне... уже...
ты извини, я зашла на твой Дайр случайно... просто кликнула "случайный дневник", зашла почитать... появились мысли, которые захотелось оставить в комментах...
я не побеспокою тебя. почитаю и уйду. если ты не против.
мррр...
спасибо за приглашение
чем дальше читаю, тем больше нравится ))